Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/10411/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Амєліна С.Є., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі - ГУ МВС) України у Львівській області про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що проходив службу на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області в званні полковника міліції. Наказом МВС України від 13 серпня 2014 року № 1541о/с його звільнено з вказаної посади, зарахувавши в розпорядження ГУ МВС України у Львівській області. Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 13 серпня 2014 року № 344о/с полковника ОСОБА_4 переміщено на посаду заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Самбірського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області. Вважаючи такі дії відповідачів незаконними, позивач просив суд визнати протиправними зазначені накази, поновити на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ МВС України від 13 серпня 2014 року № 1541о/с і наказ ГУ МВС України у Львівській області від 13 серпня 2014 року №344о/с. Поновлено полковника міліції ОСОБА_4 на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області з 14 серпня 2014 року. Стягнуто з ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача 21 441,17 грн грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що його звільнено в період тимчасової непрацездатності.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області в званні полковника міліції.

Наказом МВС України від 13 серпня 2014 року № 1541о/с його звільнено з вказаної посади, зарахувавши в розпорядження ГУ МВС України у Львівській області. Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 13 серпня 2014 року №344о/с полковника ОСОБА_4 переміщено на посаду заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Самбірського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області за пунктом 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Підставою для видання наказу МВС України про звільнення позивача, стало подання ГУ МВС України у Львівській області від 05 серпня 2014 року № 1541о/с про звільнення ОСОБА_4 з посади.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивача правомірно звільнено з посади і переміщено на іншу посаду, оскільки ним допущено прорахунки у боротьбі з організованою злочинністю Львівського регіону, відсутні показники роботи за конкретними напрямками та не забезпечено належної організації роботи очолюваного підрозділу.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно із абзацом 4 пункту 21 Положення особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Позивача звільнено з посади начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області і призначено на посаду заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Самбірського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області, тобто переміщено на нижчу посаду.

Відповідно до підпункту «г» пункту 42 Положення переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

Пунктом 45 Положення передбачено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться: а) при скороченні штатів; б) за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії; в) за особистим проханням; г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей; д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу.

У наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом.

Отже, переміщення особи начальницького складу з вищої посади на нижчу не може бути викликано лише інтересами служби.

Як встановлено судами підставою для прийняття наказу МВС України про звільнення позивача стало подання ГУ МВС України у Львівській області від 05 серпня 2014 року № 1541о/с, в якому вказано про неналежне виконання та несумлінне ставлення до своїх службових обов'язків.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту ОВС дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 5).

Згідно із пунктом 6 статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися, зокрема, такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади.

Статтею 14 цього Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Судами встановлено, що службове розслідування з питання неналежного виконання ОСОБА_4 службових обов'язків не проводилось.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних наказів МВС України і ГУ МВС України у Львівській області.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом МВС України від 28 жовтня 2014 року № 2253о/с полковника міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил згідно із підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» і підпункту «а» пункту 62 Положення.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_4 з посади проведено незаконно і те, що на час вирішення спору судом першої інстанції, позивача звільнено зі служби наказом від 28 жовтня 2014 року, колегія суддів дійшла висновку про неможливість поновлення позивача на посаді. У зв'язку з цим, дата звільнення позивача з посади начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області підлягає зміні, а саме: з 28 жовтня 2014 року (відповідно до наказу МВС України від 28 жовтня 2014 року № 2253о/с).

Тому, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині вимог про поновлення на посаді.

На підставі статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Що стосується вимог про стягнення грошового забезпечення за час виконання нижчеоплачувальної роботи, то суд першої інстанції визначив цей період з 14 серпня по 31 жовтня 2014 року без урахування наказу МВС України від 28 жовтня 2014 року № 2253о/с.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частина 1 статті 220 КАС України).

Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення грошового забезпечення за час виконання нижчеоплачувальної роботи з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 227, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року змінити в частині вимог щодо незаконного звільнення та поновлення на посаді, виклавши резолютивну частину постанови в наступній редакції:

«Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13 серпня 2014 року № 1541о/с і наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 13 серпня 2014 року №344о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з посади начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Змінити дату звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ України на 28 жовтня 2014 року відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28 жовтня 2014 року № 2253о/с».

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року в частині вимог про стягнення грошового забезпечення скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук С.Є. Амєлін Ю.К. Черпак